Аня Грюкач: та, що падає вгору
Паркур – свобода від страху, трейсери – люди, що розвиваються, долаючи перешкоди. Єдина представниця (наголос на жіночий рід!) паркуру у Львові Аня Грюкач розповіла для myreport.com.ua про своє захоплення і філософію. Побігли!
А як же манікюри?
Та, це складно, але я вже навчилася з ним пригати. Хоча бувають такі моменти, коли роблю елемент і всі нігті залишаються на стіні.
Який спорт дав тобі основу для паркуру?
Одинадцять років займалася художньою гімнастикою, кандидат в майстри спорту. Це багато чого мені дало – розтяжку, фізичну підготовку… Але це зовсім різні речі, порівняно з паркуром. Бо треба було починати все з нуля.
В чому твоя філософія паркуру?
Це те, що постійно розвиває мене фізично і духовно. Фізично, зрозуміло – це, стрибки, акробатика і т.п. Духовно – багато чого для себе знайшла і почала по-іншому жити. Просто все помінялось кардинально.
Якщо говорити про фізичне і уявити, ніби ти вже вивчила всі фішки, всі трюки – куди далі розвиватися?
Суть навіть не так у цих фішках. Сьогодні я пригаю на два метри, через півроку вже на два з половиною. Розкриваються можливості пригати ще далі і ще вище – тут фактично немає меж.
Скільки трейсерів є сьогодні у Львові, скільки серед них дівчат?
Зразу можу сказати, що в Україні серед трейсерів є ше тільки одна дівчина з Харкова. А серед хлопців у Львові є багато команд, але серйозно серед них паркуром займається 10-20 людей.
Позерство поширене у ваших колах?
Є дуже багато новачків, у яких більше пафосу, ніж бажання працювати над собою, але вони відсіюються за один-два місяці. Дуже багато людей сидять на форумах і пишуть про філософію паркуру. Це вже стільки разів обговорювалося, що навіть нема бажання сперечатися – бо стає зрозуміло, хто насправді тренується, а хто трендить в інтернеті.
А для тебе самої паркур не став юнацьким максималізмом?
Я вже і не пам’ятаю як це почалося – хтось дав диск, подивилася, сподобалося. Потім вже пам’ятаю, як почала тренуватися – а цей етап, коли вирішила, що це моє просто вилетів з голови. Паркур плавно влився в моє життя.
Із якими видами діяльності можна пов’язати паркур?
Я себе знайшла у фотозйомці, відеомонтажі, малюванні, розробці сайтів. Почала працювати в 3D, щоб робити паркур-майданчики.
В цьому плані не хочете співпрацювати із нашим скейтпарком?
та, місця в них навалом. Але хотілося б не обмежувати наш майданчик лише спотом (риштування – авт.), а й додати до нього міні-акробатичний зал.
Що має статися, щоб у Львові відбувалися змагання по паркуру?
Паркур – навряд чи, а от з фрірану (біг з подоланням перешкод із елементами акробатики) – в принципі, можливо. Недавно приймала участь в таких змаганнях в Росії. Але це важко називати змаганнями, де хтось має бути першим. Такі заходи робляться заради атмосфери, радості від того, що всі зібралися разом. А ідеї для змагань є – тільки спонсорів нема. Загалом, це можна робити своїми силами, але мало хто хоче попадати в копійку.
Тебе запрошували демонструвати свої трюки в рекламах?
Так, багато пропозицій… особливо зараз, коли в мене травма коліна і це дуже обідно (сміється). Весною їздила в Швейцарію зніматися в рекламі спортивного одягу, часто кличуть зніматися у кліпах. Трейсери з моєї команди знімалися у заставці «Ентер-мюзік». Ну і ще дуже багато зйомок було, зараз всі не перерахую.
Що відбувається в твоїй свідомості, коли ти як трейсер бачиш перед собою перешкоду?
Навіть не знаю, про що я думаю. Мозок просто відключається. Уявлення про те, як це подолати, приходить вже перед самою перешкодою. Треба перебороти страх і виключити адреналін – щоб була впевненість на всі сто, що ти це зробиш.
Комментарии
Ти молодець.
Так тримати!!))
By the way the pictures are awesome.
I'm a swedish girl who follow youre blog. Its relly awesome. I love parkour and I relly wan't learn about it. Maybe you can help ? // Rebecca